|
 |
|
 |
 |
|
Я народилася весною
Я народилася весною Цвіли сади духмяною красою Бог наділив мене співочою душею І щастя дав мені в житті
Коли ранком проснемося Світить сонечко Пахне любистком і м’ятою Мені у віконечко
І я спішу у садочок Нарізати квітів з росичкою Щоб потім лікуватися Цілий рік травичкою
Траву цілющу я збираю І на зиму заготовляю До квітки кожної я промовляю І яблука на стіл несу
Я народилася весною Яка це краса Все навколо квітне І душа розквіта
Прилітають ластівки До свого гніздечка І радують щебетанням Наші сердечка
Заспівають соловейки Наче рай земний Пісня та нагадує Літа молоді
Як калина розквітає Соловейко не втихає Його пісня чарівна Наші душі звеселяє
Я до Бога промовляю Боже, поможи мені Прости гріхи наші Що заробили ми на землі
Ми з тобою одружились
Ми з тобою одружились Солов’ї вже не співали І зозулі відкували Полетіли в вирій журавлі
Все зробилося саме собою Так швидко наче одна мить І я поїхала так далеко Не знала, що залишусь тут жить
І я приїжджала до мами так рідко Все не було часу Тоді я ще не знала Що виглядати так важко
Аж тепер я збагнула Що виросли діти Як важко їх виглядати Коли рідко їдуть
А нам з кожним днем все важче Болять натруджені руки Як хочеться пригорнути І дітей і онуків
І тепер я згадую маму Як ми приїжджали додому Завжди усміхнену, щасливу А коли від’їжджали – заплакану
А коли від’їжджали востаннє Не знала, що вже не побачу А мама це знала – благала Лишитись ще на годину
Я знаю, що ніхто не зустріне Не скаже: «Боже, приїхали діти!» Тільки по щоках течуть сльози Гіркі сльози жалю і обіди
А так хочеться комусь пожалітись Вилити душу прожитих років Та не вернеш ніколи маму Добру, ласкаву, правдиву
Тільки тоді стає легко Як мої приїжджають діти Скільки радості і щастя І все перестає боліти Внучки стрункі, як берізки Встигли вирости, любі мої Внучок метеликом літає Щебетом веселим душу зігріває
Швидко роки пролетіли Зустрічаємо вже сорок п’ять Неначе вчора все було А вже сьогодні посивіли
Дай Боже нам дожить до п’ятдесяти Порадіти діточками Дівчаток заміж віддати Толіка до школи проводжати
10 лютого 2003року
Донечки
Яка ж щаслива Що маю дві донечки Дві радості, два сонечка Дві сльозинки на очах
Я купала їх В любистку і м’яті Щоб вони були щасливі На радість татові і мамі
Вишивала вишиванки Гляділа – ростила Вивчились, роз’їхались А ми залишились
Часи важкі настали Трудно нашим діточкам Не можуть часто навіщати В рідній домівці нас
Та ми ждемо дзвіночка Почути рідних діточок І на душі стає радісно За своїх діточок
Ми кріпимося і не здаємося Не хочемо журити діточок Що нам з кожним днем все важче Ждати і виглядати гостей
Виживали і ростили І не помічали Як виросли і розлетілись З гніздечка всі разом
Всі діточки звили гніздечка Для своїх пташенят Та скоро і ті розлетяться Кожне вже до своїх пташенят
Життя продовжується
17 лютого 2003 року
Онучкові
Толя, Толечка, Толюня Так ми звемо внучка Моторного, гарненького Розумного, кмітливенького
Тільки забігає на подвір’я Все кругом оживає Розбігаються курчата Все кругом встигає
Ти до нас приїжджаєш Ясніше світить сонечко Тебе так виглядаємо Із дідусем у віконечко
А ти розказуєш віршики Вони такі цікаві І м и радіємо Толічок Що ти ростеш із нами
Скоро ти підеш до школи Підростаєш, онучок Будеш з дідусем співати Раскинулось море широко
З бабусею співатимеш Галю В тебе так гарно виходить Любити треба українську пісню І не забувати ніколи
22 лютого 2003 року
Кримка, рідний краю
Кримка, рідний краю Степовий просторе Тут моя оселя, світлий дім, Тут сади вишневі, яблука рожеві, Ароматом манять свіжим, запашним
Тут наша хатинка Стоїть у садочку Радується квітам І ясному сонцю
Як прийде весна-чарівниця Заквітчає квітами садочок І ми так радіємо Що живемо в райочку
А встанемо раненько І швидко в садочок Спробувати духмяних Яблук, груш, сливочок
Біля нашої хатинки Стоїть криничка під калиною Білим квітом уквітчана З водою холодною
Наша водичка в криниці Настояна на серпанках і зорях Нап’єшся живої водички – Лікує і тугу і горе
16 лютого 2003 року
День народження
Відсвяткували шістдесят п’ять Поз’їжджались діти Поздоровляли, щастя Радості, здоров’я бажали
Повну хату радості І сміху навезли Не було кому сумувати А тільки радіти
Тяжко вже мені обходить Діточок, онуків, Та не дають сумувати Своїй рідній бабусі
Моторні мої внучки Все за мене зроблять І помиють, підметуть І зі мною відпочинуть
Поїхали, попрощавшись Може, ненадовго Буду знову, дочекавшись Зустрічати в домі
Під вербою на лавочці Сидітимемо з дідусем Чекатимемо, коли зупиниться Машина з дорогим нам багажем
А багаж – це наші діти Найдорожчі в світі Той, хто має такі скарби, Буде вік радіти
От ми і гордимося Своїми діточками Що не пішла наша праця даром Тяжка праця понад людські сили
Діточки, будьте дружні Поважайте один одного, любіть Бо життя коротке Все швидко полетить
Поважайте тата, маму Частіше приїжджайте І приносьте більше радості Нам в хату на старість
15 травня 2003 року
Синові
Довгожданий наш синок Ти відкрив мені весь світ Стільки радості і щастя Ти приніс нам у житті
Ми дуже любимо тебе І гордимось тобою А скільки заздрісних очей Услід дивились а тобою
В дитинстві всі тебе любили Сестрички бавили, кормили
Оберігали і раділи
Та все боялась я Що ми не встигнемо зростити І вивести тебе у люди І вивчити і одружити
Ми, здається, встигли Що могли, зробили І щастя тобі бажали І стежку-долю простелили
І вірили, що ти найдеш Собі дружину – гарну пару Щасливу створите сім’ю Порадуєте внуками незабаром
Ти пробач нам синок Може не все ми для тебе зробили Бо троє вас у нас було І всіх однаково любили
Ви всі вчились І гарними стали людьми Ми гордимося вами І щиро радіємо в душі
15 червня 2003 року
Кримка
Кримка стала рідним краєм Скільки тут я знала радості й печалі Все прожито, все пройшло Тільки на серці не все зажило
Скільки гарного було Легко перерахувати Стільки було гіркого Важко згадати
Як важко ми працювали Які то були роки А ми раділи і жили Для дітей, внуків
Яка була гарна Кримка Все кругом цвіло Красувались казкові кринички І в радості жило село
Олені край села казкові Зустрічали приїжджих гостей Вони милувались Кримкою А ми гордились, що тут живем
Закохані люди в пісню Йшли до палацу сім’ями Гуділо село виставами Концертами цікавими
Та нашу Кримку розтягнули Ненажерливі пани Зробили з людей старців Щоб набить собі кармани
А кармани їхні глибокі Повні горя, людських сліз Не думають про те, що з собою На той світ ще ніхто грошей не загріб
Набивайте та не забувайте Що прийде і ваш час Перед Богом звітувати Буде кожен з вас
1 липня 2003 року
Олексіївка – моє рідне село
Наше село придніпровське Стоїть на високих кручах Бігла річечка тоненька А тепер могуча
Я бігала до бабуні Через два прицепи Це в нас така була кладка Німецькі трофеї
Ми росли і виростали Біля тієї річки Танцювали і співали На гармошку грали
Та прийшла до нас вода З Каховського моря Затопила наші кручі І дитинство також
Коло річки на горбочку Лишилась наша хата Самісінька задумана Без сестрички й брата
І я приїжджаю додому Так хочеться в дім заглянути Побачити маму рідненьку І потім легенько вдихнути
Та я похожу біля двору захоплює серце мій біль Я витру непрохані сльози Прощально подивлюсь на двір
Ніхто мене не зустріне І не розпитає Тільки хвилі б’ють об берег Мене привітають
Немає моєї родини Нема до кого приїжджати Тільки за селом могилки Де можу їх навіщати
15 березня 2004 року
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
